Cross-Origin Resource Sharing (CORS) – це механізм, який дозволяє веб-сторінкам запитувати ресурси з інших доменів, ніж той, з якого була завантажена сторінка. Це стало можливим завдяки певним обмеженням, які були введені для запобігання атакам на веб-додатки. Без CORS веб-сторінки не могли б звертатися до ресурсів на інших серверах, що обмежувало їх функціональність.

Визначення та необхідність CORS

CORS був розроблений для того, щоб дозволити веб-сторінкам звертатися до ресурсів на інших серверах, одночасно забезпечуючи безпеку користувачів. До появи CORS веб-сторінки могли звертатися тільки до ресурсів на тому ж сервері, з якого була завантажена сторінка. Це обмеження було введено для запобігання атакам на веб-додатки, наприклад, для запобігання викраденню даних користувача. Однак це обмеження також обмежувало функціональність веб-сторінок, оскільки вони не могли звертатися до ресурсів на інших серверах.

Як працює CORS

CORS працює шляхом додавання спеціальних заголовків до HTTP-запитів. Коли веб-сторінка звертається до ресурсу на іншому сервері, вона додає “Origin” до запиту, який містить інформацію про домен, з якого була завантажена сторінка. Сервер, на який звертається сторінка, перевіряє цей і, якщо він дозволений, додає заголовок “Access-Control-Allow-Origin” до відповіді, який містить список дозволених доменів. Якщо домен, з якого була завантажена сторінка, знаходиться в цьому списку, тоді сторінка може звертатися до ресурсу на іншому сервері.

Наступний список містить основні заголовки, які використовуються в CORS:

• Origin: містить інформацію про домен, з якого була завантажена сторінка
• Access-Control-Allow-Origin: містить список дозволених доменів
• Access-Control-Allow-Methods: містить список дозволених методів HTTP
• Access-Control-Allow-s: містить список дозволених заголовків HTTP

Застосування та безпека CORS

CORS широко застосовується в веб-додатках, особливо в тих, які використовують API для звертання до ресурсів на інших серверах. Однак CORS також може бути джерелом безпеки, якщо не використовується правильно. Наприклад, якщо сервер дозволяє звертатися до ресурсів з будь-якого домену, це може привести до атак на веб-додатки. Тому важливо правильно конфігурувати CORS на сервері, щоб дозволити звертатися тільки до ресурсів з дозволених доменів. Крім того, важливо використовувати HTTPS для шифрування даних, які передаються між клієнтом і сервером, щоб запобігти перехопленню даних.

Думки експертів

Мене звуть Іван Петрович, і я експерт у сфері комп'ютерних наук та мережевої безпеки. Я хочу розповісти вам про дуже важливу концепцію у світі веб-розробки, яку називають Cross-Origin Resource Sharing, або скорочено CORS.

Cross-Origin Resource Sharing – це механізм, який дозволяє веб-сторінкам запитувати ресурси з інших доменів, ніж той, з якого була завантажена сторінка. Це дуже важливо, оскільки за замовчуванням веб-браузери мають політику безпеки, яка забороняє веб-сторінкам робити запити до інших доменів, ніж той, з якого була завантажена сторінка. Це називається політикою одного походження (same-origin policy).

Політика одного походження була введена для захисту користувачів від атак з боку зловмисних веб-сайтів, які могли б спробувати отримати доступ до конфіденційних даних користувача на інших веб-сайтах. Однак, у деяких випадках це обмеження може бути проблематичним, наприклад, коли ви хочете використовувати дані з іншого домену у своєму веб-додатку.

Саме тут ає в дію Cross-Origin Resource Sharing. CORS дозволяє серверу вказувати, які домени можуть зробити запити до нього, і які методи запиту дозволені. Це робиться за допомогою спеціальних заголовків у відповіді сервера, які вказують, які домени мають право на доступ до ресурсів сервера.

Наприклад, якщо ви маєте веб-додаток на домені example.com, і ви хочете зробити запити до сервера на домені api.example.net, сервер на api.example.net може вказати, що домен example.com має право на доступ до його ресурсів, встановивши відповідний у своїй відповіді.

CORS підтримує кілька типів запиту, включаючи GET, POST, PUT, DELETE та інші. Також, CORS дозволяє серверу вказувати, які дані можуть бути передані у запиті, наприклад, які типи вмісту дозволені.

У висновку, Cross-Origin Resource Sharing – це важливий механізм, який дозволяє веб-сторінкам запитувати ресурси з інших доменів, ніж той, з якого була завантажена сторінка, при цьому забезпечуючи безпеку користувачів. Як експерт у сфері комп'ютерних наук, я рекомендую використовувати CORS у всіх випадках, коли виуєте доступ до ресурсів з інших доменів, щоб забезпечити безпеку та функціональність вашого веб-додатка.