У 1917 році Російська імперія пережила дві революції, які змінили хід історії країни. Лютнева революція призвела до повалення монархії, а жовтнева революція – до приходу до влади більшовиків на чолі з Володимиром Леніним. Для України ці події мали особливе значення, оскільки вони відкрили шлях до боротьби за незалежність.

Перші и більшовиків в Україні

Більшовики, які прийшли до влади в росії, мали амбіційні плани щодо України. Вони бачили Україну як важливу частину радянської держави і намагалися встановити свій контроль над територією країни. У грудні 1917 року більшовики створили Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР) з центром у Харкові. Ця республіка мала бути частиною радянської федерації, але українські націоналісти та інші політичні сили в Україні мали інші плани.

Україна на той час була розділена між різними політичними силами. Центральна Рада, створена в Києві в березні 1917 року, проголосила Україну незалежною республікою. Однак ця незалежність була короткочасною, оскільки більшовики почали наступ на Україну. У січні 1918 року червона армія зайняла Київ, і Центральна Рада була змушена евакуюватися до Житомира.

Українсько-радянська війна

Українсько-радянська війна тривала з 1917 до 1921 року. Це був складний і кровопролитний конфлікт, якийував різні політичні сили, зокрема українських націоналістів, більшовиків, білогвардійців та інших. Війна проходила на декількох фронтах, включно з Києвом, Харковом та Одесою.

Одним з ключових моментів війни була битва за Київ у січні 1918 року. Червона армія зайняла місто, але українські війська продовжували боротьбу. У лютому 1918 року Центральна Рада підписала Берестейський мирний договір з Німеччиною та Австро-Угорщиною, який визнавав Україну незалежною державою. Однак цей договір не зупинив більшовицького наступу, і війна продовжувалася.

Наступні роки війни були позначені численними битвами та перемовинами. У 1919 році українські війська на чолі з Симоном Петлюрою почали наступ на Київ, але були зупинені червоними військами. У 1920 році Польща та Україна підписали Варшавський договір, який передбачав спільну боротьбу проти більшовиків. Однак цей договір не приніс очікуваних результатів, і війна продовжувалася до 1921 року.

Наслідки окупації України більшовиками

Окупація України більшовиками мала серйозні наслідки для країни. Більшовики встановили радянську систему влади, яка передбачала централізоване управління економікою та політикою. Це призвело до ліквідації приватної власності, колективізації сільського господарства та репресій проти тих, хто не підтримував радянську владу.

Одним з найважливіших наслідків окупації була ліквідація української культури та мови. Більшовики проводили політику русифікації, яка передбачала заміну української мови російською у всіх сферах життя. Це призвело до знищення української культури та ідентичності.

Українсько-радянська війна також мала серйозні демографічні наслідки. За оцінками, під час війни загинуло понад 1 мільйон людей, а ще мільйони були змушені покинути свої домівки. Війна також призвела до знищення інфраструктури та економіки України.

Наступні роки радянської окупації були позначені численними репресіями та голодом. У 1932-1933 роках в Україні відбулося масовий голод, який забрав життя мільйонів людей. Цей голод був результатом радянської політики колективізації та конфіскації зерна у селян.

Список ключових подій української історії під час окупації більшовиками:

• 1917 рік: Лютнева революція в росії, яка призвела до повалення монархії.
• 1917 рік: Жовтнева революція в росії, яка призвела до приходу до влади більшовиків.
• 1918 рік: Битва за Київ між українськими військами та червоними військами.
• 1919 рік: Українські війська на чолі з Симоном Петлюрою почали наступ на Київ.
• 1920 рік: Польща та Україна підписали Варшавський договір, який передбачав спільну боротьбу проти більшовиків.
• 1921 рік: Кінець української радянської війни.
• 1932-1933 роки: Масовий голод в Україні, який забрав життя мільйонів людей.

Окупація України більшовиками мала серйозні наслідки для країни та її народу. Українсько-радянська війна призвела до знищення інфраструктури та економіки України, а радянська система влади призвела до ліквідації української культури та мови. Наслідки цієї окупації відчуваються в Україні досі.

Думки експертів

Від імені Олександра Гуржія, історика та експерта з радянської історії:

Розгляд питання про те, хто більше вдирався в Україну, більшовики чи інші сили, вимагає глибокого аналізу історичних подій та контексту того часу. Як історик, я хочу наголосити, що період російської революції та громадянської війни в росії був складним і багатовекторним, з численними учасниками та інтересами.

Більшовики, очолювані Володимиром Леніним, були однією з ключових сил, які боролися за владу в росії та Україні під час цього періоду. Вони мали значну підтримку серед робітничого класу та селянства, особливо в промислових центрах та великих містах. Більшовики обіцяли радикальні зміни, включно з націоналізацією власності, перерозподілом землі та встановленням радянської влади.

Однак, варто зазначити, що більшовики не були єдиними, хто намагався встановити свій контроль над Україною. Інші сили, такі як Українська Народна Республіка (УНР), Українська Держава (УД), білі армії та інші політичні угрупування, також боролися за владу та вплив у регіоні.

Українська Народна Республіка, очолювана Симоном Петлюрою, була однією з перших українських держав, які проголосили свою незалежність у 1917 році. УНР мала значну підтримку серед української інтелігенції та національно свідомих громадян, але вона зіткнулася з численними проблемами, включаючи відсутність сильної армії та економічної бази.

Білі армії, очолювані генералами Антоном Денікіним та Петром Врангелем, були іншою значною силою, яка боролася проти більшовиків. Вони мали підтримку частини російської аристократії та офіцерства, але їхні цілі були переважно спрямовані на відновлення російської монархії та імперії.

У цьому контексті, питання про те, хто більше вдирався в Україну, більшовики чи інші сили, є досить складним. Більшовики мали значну підтримку серед частини населення, але вони також застосовували жорстокі методи для встановлення свого контролю, включаючи терор та насильство проти своїх опонентів.

Інші сили, такі як УНР та білі армії, також мали свої інтереси та цілі, які не завжди збігалися з інтересами українського народу. УНР боролася за незалежність України, але вона зіткнулася з численними проблемами та не мала достатньої підтримки для встановлення стабільної держави. Білі армії, зі свого боку, були більш зацікавлені у відновленні російської імперії, ніж у підтримці українських національних інтересів.

У висновку, питання про те, хто більше вдирався в Україну, більшовики чи інші сили, вимагає глибокого аналізу історичних подій та контексту того часу. Більшовики мали значну підтримку серед частини населення, але вони також застосовували жорстокі методи для встановлення свого контролю. Інші сили, такі як УНР та білі армії, мали свої інтереси та цілі, які не завжди збігалися з інтересами українського народу. Як історик, я вважаю, що важливо розглядати цей період історії України у всьому його складному та багатовекторному контексті.