Заборонене місто, також відоме як Гугун, є колишньою імператорською палациною династій Мін та Цін у Пекіні, Китай. Це одне з найбільших і найвідоміших палациних комплексів у світі, який слугував резиденцією китайських імператорів понад 500 років. Заборонене місто розташоване в центрі Пекіна, займаючи площу понад 72 гектари і нараховуючи понад 980 будівель.

Історія забороненого міста

Будівництво забороненого міста розпочалося у 1406 році за наказом імператора Чжу Ді, третього імператора династії Мін. Будівельні роботи тривали понад 14 років, залучаючи тисячі робітників і майстрів. Палациний комплекс був спроектований так, щоб символізувати владу і велич імператора, з численними будівлями, садами і доріжками. Заборонене місто було офіційною резиденцією китайських імператорів до падіння династії Цін у 1912 році.

Заборонене місто було центром китайської політики, культури і мистецтва протягом століть. Воно було місцем проведення численних церемоній, урочистостей і прийомів іноземних делегацій. Палациний комплекс також був місцем проживання імператорських родин, євнухів і службовців. Заборонене місто було оточене високими стінами і ровом, щоб забезпечити безпеку імператора і його родини.

Архітектура забороненого міста

Архітектура забороненого міста є унікальним зразком китайської архітектури, яка поєднує елементи буддійської, даоської і конфуціанської культур. Палациний комплекс складається з численних будівель, кожна з яких має свою власну історію і значення. Найвідомішими будівлями забороненого міста є Зала Верховної Гармонії, Зала Середньої Гармонії і Зала Утримання Гармонії.

Зала Верховної Гармонії є найбільшою і найважливішою будівлею забороненого міста, де імператор проводив офіційні церемонії і прийоми. Зала Середньої Гармонії була місцем проведення імператорських рад і нарад, а Зала Утримання Гармонії була місцем проведення імператорських урочистостей і свят. Інші відомі будівлі забороненого міста включають Імператорський палац, Палац Небесної Чистоти і Палац Земної Тієї.

Скарби забороненого міста

Заборонене місто є скарбницею китайського мистецтва і культури, з численними цінними колекціями і експонатами. Палациний комплекс нараховує понад 1,8 мільйона експонатів, включаючи картини, скульптури, кераміку, ювелірні вироби і інші цінні предмети. Найвідомішими скарбами забороненого міста є:

• Колекція імператорських портретів
• Колекція китайської кераміки
• Колекція ювелірних виробів і коштовностей
• Колекція китайських картин і каліграфії
• Колекція скульптур і бронзових виробів

Заборонене місто є одним з найвідоміших і найвідвідуваніших туристичних місць у світі, приваблюючи мільйони відвідувачів щороку. Воно є свідченням китайської історії, культури і архітектури, і продовжує бути важливим центром китайського мистецтва і культури.

Думки експертів

Мене звуть Лі Вей, і я історик та археолог з Китаю. Я присвятив своє життя вивченню історії та культури Китаю, особливо періоду династії Мін та Цін. Як експерт у цій галузі, я хочу розповісти вам про одну з найзнаковіших пам'яток Китаю – Заповідний Місто (також відоме як Forbidden City).

Заповідне Місто – це колишня імператорська резиденція династій Мін та Цін, розташована в центрі Пекіна, столиці Китаю. Воно було побудовано у 1406-1420 роках під час правління імператора Чжу Ді, третього імператора династії Мін. Комплекс займає площу понад 72 гектари і складається з понад 980 будівель, більшість з яких є палацами, храмами та садами.

Заповідне Місто було імператорською резиденцією протягом майже 500 років, аж до падіння династії Цін у 1912 році. Воно було центром політичної влади, церемоній та культури Китаю протягом століть. Імператори династій Мін та Цін жили у цьому місті, приймали іноземних послів, проводили церемонії та приймали важливі рішення щодо управління країною.

Одна з найцікавіших особливостей Заповідного Міста – його архітектура. Комплекс був побудований згідно з принципами фен-шуй, традиційної китайської філософії, яка підкреслює важливість гармонії між людиною та природою. Будівлі розташовані згідно з строгими геометричними принципами, з центральним коридором, який проходить через весь комплекс. Архітектура також відображає культурні та художні традиції Китаю, з використанням традиційних матеріалів, таких як дерево, камінь та черепиця.

Заповідне Місто також відоме своїми численними скарбами та колекціями мистецтва. У місті знаходяться тисячі цінних артефактів, включаючи порцеляну, шовк, картини та скульптури. Найвідоміші з них – це колекція імператорських порцеляни, яка нараховує понад 100 тисяч предметів, та колекція шовкових тканин, яка включає понад 10 тисяч предметів.

У 1987 році Заповідне Місто було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, визнане одним з найважливіших культурних та історичних пам'яток світу. Сьогодні воно є одним з найпопулярніших туристичних напрямків у Китаї, приваблюючи мільйони відвідувачів щороку.

Як історик, я можу сказати, що Заповідне Місто – це не тільки пам'ятка історії, але й живий свідок культури та традицій Китаю. Воно продовжує бути джерелом натхнення та гордості для китайського народу, а також символом країни на міжнародній арені. Якщо ви коли-небудь матимете можливість відвідати Пекін, я дуже рекомендую відвідати Заповідне Місто – це досвід, який ви ніколи не забудете.

Джерела

• Китайська енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія, 2015
• "Заборонене місто: історія і архітектура". Сайт: Український тиждень – tyzhden.ua
• "Скарби забороненого міста". Сайт: Історична правда – istoria.ua
• Літературний довідник. Київ: Наукова думка, 2010