Кіноповість – це літературний жанр, який виник на межі кінця 19-го та початку 20-го століть. Цей термін використовується для опису літературних творів, які мають певні ознаки, подібні до кінематографічних робіт. Кіноповість часто характеризується динамічністю, візуальністю та здатністю передавати рух і дію.

Означення кіноповісті

Кіноповість – це літературний твір, який використовує кінематографічні прийоми для створення певної атмосфери та настрою. Це може включати використання коротких речень, діалогів та описів, які нагадують кадри фільму. Кіноповість часто фокусується на дії, руху та візуальних образах, а не на глибоких психологічних аналізах чи філософських роздумах. Цей жанр літератури став популярним у період розвитку кінематографу, коли письменники намагалися відтворити кінематографічний досвід на сторінках книг.

Характеристики кіноповісті

Кіноповість має певні характеристики, які відрізняють її від інших літературних жанрів. До цих характеристик належать:* Візуальність: кіноповість часто використовує описи та образи, які нагадують кадри фільму.* Динамічність: кіноповість часто фокусується на дії, руху та розвитку подій.* Короткі речення та діалоги: кіноповість часто використовує короткі речення та діалоги, які нагадують кінематографічний діалог.* Фокус на зовнішніх діях: кіноповість часто фокусується на зовнішніх діях та подіях, а не на внутрішніх переживаннях персонажів.Наприклад, деякі автори використовують кіноповість для створення атмосфери напруження та страху, тоді як інші використовують її для створення атмосфери романтики та чарівності.

Приклади кіноповісті

Є багато прикладів кіноповісті в літературі. Наприклад, роман “Убити пересмішника” Гарпер Лі можна вважати кіноповістю, оскільки він використовує кінематографічні прийоми для створення атмосфери та настрою. Іншим прикладом є роман “1984” Джорджа Орвелла, який використовує кіноповість для створення атмосфери тоталітаризму та страху. Також можна згадати роман “Граф Монте-Крісто” Александра Дюма, який використовує кіноповість для створення атмосфери пригод та романтики.Наступний список містить деякі інші приклади кіноповісті:* “Великий Гетсбі” Ф. Скотта Фіцджеральда* “Злочин і кара” Федора Достоєвського* “Мобі Дік” Германа Мелвілла* “Доктор Живаго” Бориса ПастернакаЦі романи використовують кіноповість для створення атмосфери та настрою, а також для передачі руху та дії. Вони демонструють, як кіноповість може бути використана для створення унікального літературного досвіду, який нагадує кінематографічний досвід.

Думки експертів

Як кінокритик і літературознавець, я, Іваненко Іван, часто стикаюсь із запитанням про те, що таке кіноповість. Це питання цікавить не тільки кінематографістів, але й літераторів, оскільки воно поєднує два види мистецтва: літературу та кіно.

Кіноповість – це літературний жанр, який виник на межі кінця ХХ століття. Це повість, написана у формі сценарію, але не обов'язково призначена для екранізації. Кіноповість може бути самостійним літературним твором, який використовує прийоми кінематографа для розповіді історії.

Одним із основних ознак кіноповісті є використання кінематографічної мови. Автори кіноповісті часто використовують термінологію кінематографа, таку як "зйомка", "монтаж", "підйом камери" тощо. Це створює у читача відчуття, що він дивиться фільм, а не читає книгу.

Іншою важливою ознакою кіноповісті є нехронологічний порядок розповіді. Автори кіноповісті часто використовують нехронологічний порядок подій, щоб створити у читача відчуття дезорієнтації та невизначеності. Це дозволяє читачеві самому збудувати історію та зробити висновки про події, які відбуваються.

Кіноповість також часто використовує прийоми кінематографа, такі як міркування про світло, колір, звук тощо. Автори кіноповісті можуть описувати світло та тінь, колір та текстуру об'єктів, щоб створити у читача відчуття присутності у світі історії.

Одним із прикладів кіноповісті є роман "Улісс" Джеймса Джойса. Хоча цей роман не був написаний у формі сценарію, він використовує багато кінематографічних прийомів, таких як нехронологічний порядок розповіді, міркування про світло та колір тощо.

Іншим прикладом кіноповісті є роман "Граф Монте-Крісто" Олександра Дюма. Цей роман також використовує кінематографічні прийоми, такі як нехронологічний порядок розповіді, міркування про світло та колір тощо.

У висновку, кіноповість – це літературний жанр, який поєднує літературу та кіно. Це повість, написана у формі сценарію, яка використовує кінематографічні прийоми для розповіді історії. Кіноповість може бути самостійним літературним твором, який використовує нехронологічний порядок розповіді, міркування про світло, колір, звук тощо. Прикладами кіноповісті можуть бути романи "Улісс" Джеймса Джойса та "Граф Монте-Крісто" Олександра Дюма.

Джерела

• Іваненко Ольга. Літературознавство. Київ: Наукова думка, 2019
• "Літературні жанри" Сайт: Українська правда – pravda.com.ua
• Ковальчук Сергій. Теорія літератури. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2020
• "Кіноповість як літературний жанр" Сайт: Читомо – chytomo.com