«Герань-5» — це ударний безпілотний літальний апарат, який російські війська вперше застосували у 2026 році під час повітряних атак по території України. Його поява відзначила значний крок у розвитку ударних БПЛА, що раніше у складі російських сил були представлені здебільшого моделями на кшталт «Герань-2» і «Герань-3», які мали відмінні конструкції. Нова версія має нормальну аеродинамічну схему польоту та суттєво відрізняється від ранніх варіантів за конструкцією і застосованими технологіями.
Конструкція та технології
Безпілотник «Герань-5» має довжину приблизно шість метрів і розмах крил до 5,5 метра. Його корпус виконаний за традиційною схемою з фіксованими крилами, що надає йому здатність до польотів на великих дистанціях з більшою енергоефективністю в порівнянні з попередником. При цьому частина вузлів та компонентів уніфікована з іншими представниками сімейства «Герань»/«Шахед», що дозволило пришвидшити налагодження виробництва та логістики.
Дрон оснащений сучасною навігаційною системою «Комета» з 12 каналами супутникового звʼязку, трекером на базі мікрокомпʼютера Raspberry та 3G/4G модемами для передачі даних і орієнтації. Таке обладнання сприяє підвищенню точності маршруту і зменшенню впливу на нього засобів радіоелектронного впливу.
Силова установка та льотні можливості
Ключовим компонентом «Герані-5» є реактивний двигун Telefly з підвищеною тягою, що дозволяє апарату підтримувати тривалий політ на великих відстанях. Наявність реактивної тяги у порівнянні з поршневими або турбогвинтовими двигунами створює можливість для швидких переходів у цільовій зоні і зменшує час, доступний для протидії засобами ППО.
Згідно з оцінками розвідки, бойова частина дрона має вагу близько 90 кг, а його «заявлена» дальність ураження перевищує 1000 км. Це робить «Герань-5» довготривалою та потенційно далекодійною ударною платформою для завдання ураження стратегічних і тактичних цілей.
Бойове застосування
Перші повідомлення про бойове використання «Герані-5» відносяться до початку 2026 року, коли російські війська вперше застосували цей безпілотник у атаках проти України. Дрон брав участь у комбінованих повітряних ударах, де його використання демонструє прагнення розширити арсенал ударних безпілотних систем та випробувати нову платформу в реальних бойових умовах.
Через свою конструкцію та технологічну оснащеність «Герань-5» є потенційно складнішою мішенню для систем протиповітряної оборони, ніж ранні безпілотники серії. При цьому застосування реактивного двигуна і супутникових навігаційних систем ускладнює перехоплення і придушення такого апарату.
Походження та звʼязок з іншими БПЛА
Розвідувальні джерела звертають увагу, що «Герань-5» має значну конструктивну схожість з іранським безпілотником Karrar, що став прототипом для ряду реактивних БПЛА. Цей вплив проявляється не лише в загальному аеродинамічному вирішенні, а й у підходах до силової установки та інтеграції електронних систем. Через це деякі експерти ставлять під питання твердження про повністю «власну» розробку апарату в Росії.
Перспективи розвитку та виклики
Наразі інформація щодо подальших модифікацій «Герані-5» обмежена, але вже ведеться розгляд варіантів подальшого вдосконалення платформи. Серед імовірних напрямів — інтеграція озброєння класу «повітря-повітря» для протидії літакам та гелікоптерам, а також розширення спектру бойових завдань, що можуть виконуватись такими дронами.
Незважаючи на перспективність таких систем, питання їх ефективності, точності, здатності протистояти протидронним заходам і загального внеску у ведення бойових дій залишаються предметом аналізу фахівців у сфері безпілотних технологій і військових операцій.
