«Понад 20 Афганістанів» за 4 роки: чому путін не зупиняється там, де Горбачов вивів війська?
Чотири роки повномасштабної війни в Україні змусили світ знову говорити про Росію як про державу, яка не рахується з людськими втратами та геополітичними наслідками. Порівняння з афганською кампанією Радянського Союзу стають дедалі більш очевидними, але масштаби трагедії, розгорнутої на українській землі, вже перевищили досвід СРСР. Президент України Володимир Зеленський, відреагувавши на чергові заяви Володимира путіна, підкреслив: «Він може бачити себе царем, але насправді він – раб війни». Ця фраза влучно характеризує глибинні мотиви російського лідера та пояснює його небажання зупинятися на досягнутому, навіть якщо ці досягнення обертаються руйнуванням і смертю.
У 1989 році Михайло Горбачов віддав наказ про виведення радянських військ з Афганістану після дев’яти років затяжної війни. Це рішення було продиктоване величезними людськими втратами, економічною кризою та зростаючим невдоволенням всередині країни. За цей час Афганістан перетворився на «радянський В’єтнам», а війна виснажила ресурси СРСР і стала одним із факторів його розпаду.
З початком повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році стало зрозуміло, що путін не зробив висновків з афганського досвіду. За чотири роки бойових дій Україна зазнала руйнувань, які за масштабом перевершують ті, що були завдані Афганістану за майже десятиліття радянської присутності. Окрім фізичних руйнувань, війна призвела до мільйонів біженців та переселенців, колосальних економічних втрат та глибокої соціальної травми.
Чому ж путін пішов шляхом, який призвів до краху Радянського Союзу? Експерти називають кілька причин. По-перше, це переконання російського лідера у власній історичній місії – відновленні "великої росії" та поверненні колишніх територій під свій контроль. По-друге, це прагнення зміцнити власну позицію всередині країни шляхом створення образу сильного лідера, який протистоїть Заходу. По-третє, це недооцінка спроможності України чинити опір та підтримки Заходу.
На відміну від Горбачова, який прагнув до "нового мислення" та покращення відносин із Заходом, путін демонструє жорстку антизахідну риторику та звинувачує НАТО у провокаціях. Він бачить світ у категоріях конфронтації та вважає війну інструментом досягнення своїх політичних цілей.
Війна в Україні вже стала наймасштабнішою сухопутною війною в Європі з часів Другої світової війни. Втрати з обох сторін обчислюються сотнями тисяч загиблих і поранених. Економічні наслідки відчуваються по всьому світу – зростання цін на енергоносії та продовольство, порушення ланцюгів поставок.
Зеленський неодноразово закликав міжнародне співтовариство до більш рішучих дій для припинення війни та покарання росії за її злочини. Він наголошує на тому, що Україна бореться не лише за свою свободу і незалежність, але й за цінності демократії та верховенства права в усьому світі.
Питання про те, чи зможе путін зупинитися там, де Горбачов вивів війська, залишається відкритим. Однак очевидно одне: війна в Україні вже змінила геополітичний ландшафт світу і її наслідки будуть відчуватися ще протягом багатьох років. Історія показує: ігнорування уроків минулого може призвести до катастрофічних наслідків для будь-якої держави.
